Наукова бібліотека G-Museum поповнилася першим номером науково-популярного журналу «Світогляд» за 2024 р., яке є виданням Національної академії наук України та Головної астрономічної обсерваторії НАН України. У журналі опублікована стаття Олександра Котлінського, Петра Кривого й Василя Шендеровського – «Мікробіолог Сергій Виноградський та принц Ольденбурзький: антагоністи чи соратники?». Авторський колектив – почесні члени «Клубу імені Сергія Виноградського», висвітлили відносини, які в свій час склалися між засновником Інституту експериментальної медицини – принцом Ольденбурзьким та завідувачем відділом, пізніше – директором інституту Сергієм Виноградським.
Вказана науково-популярна стаття цікава та переконлива, написана в дусі національно-патріотичних ідей. В ній автори нагадують читачам про брудний і маніпулятивний факт, який поширюють російські науковці про Виноградського. А саме: «Виноградський – великий російський мікробіолог». Нажаль, не лише Сергія Миколайовича не відпускає росія. Сотні видатних постатей, і не лише з України міцно і жадібно привласнили росіяни. Це показує, що росія/росіяни (і її наукова еліта) не лише грабують території та історію пограбованих земель, вони крадуть собі її інтелектуальну еліту. І це загальноросійський культурний феномен.
На основі критики книги російських авторів Ю. Голікова та М. Сапронова, автори роблять спробу деміфологізації історії російської науки та ідеалізації її еліти, на прикладі принца Олександра Ольденбурзького. Також, в межах науково-популярної розвідки, авторський колектив запропонував альтернативний нарис про відносини українського мікробіолога та російського принца. В ньому деміфологізується «ідеальна» історія Інституту експериментальної медицини в Петербурзі, розкривається псевдо-благодійність принца Олександра Ольденбурзького. Останній постав у образі сучасного «грантоїда» та корупціонера, який користуючись статусом, вміло освоював бюджетні кошти. На боротьбу з пандемією, з державного бюджету виділялися значні кошти, які освоював принц.
Насиченою на факти є частина публікації про протистояння принца та міністра фінансів – Сергія Вітте. Той підозрював Ольденбурзького у махінаціях. Останній, використовуючи професіоналізм Виноградського, вміло уникав звинувачень, залишаючи українського мікробіолога сам на сам із проблемами Інституту.
В публікації відображено чимало цікавих фактів із біографії Виноградського часів «петербурзького» періоду. Розкриваються деталі редагування і видання інститутського журналу «Архів біологічних наук». Описано підлабузництво російських науковців перед принцом Ольденбурзьким. Висвітлено роль Виноградського в боротьбі із запобіганням поширенню чуми в Російській імперії. Саме в цій частині публікації, стає зрозумілою визначна вага і роль Виноградського для Російської імперії. Це особливо помітно на фоні розкриття теми боротьби Ольденбурзького з міністром фінансів Сергієм Вітте. Зруйновано намагання культивувати міф про те, що Виноградський був у дружніх стосунках з принцом та російським фізіологом Павловим. Мало того стосунки з Павловим були дуже прохолодними і не вирізнялися приязністю. Розкривається маловідомий факт обрання Виноградського в 1923 р. почесним академіком Російської академії наук.
Також дуже доречним стало висвітлення матеріалу про створення Бактеріологічного інституту в Києві. Стає зрозуміло, що наукова установа в Києві була на порядок вище за столичну, з її землянками і дерев’яними допоміжними приміщеннями.
Загалом, підводячи підсумки, можна сміливо сказати, що діяльність Виноградського в північній столиці Російської імперії не виправдала його очікування, які він покладав у 1891 р., коли робив свій вибір на користь наукової праці в Петербурзі.
Comentarios